"Адміністративно-територіальна реформа: міфи та реальність"
Газетні "страшилки" стали невід'ємною складовою виборчої компанії Партії Регіонів напередодні другого туру Президентських виборів. Автори статей, нардепи від ПРУ, інтерв'ю з якими друкується в газетах всіх рівнів, від центральних до "районок", малюють перед громадянами "апокаліптичні" картини діяльності Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко та пророкують якщо й не кінець світу то принаймні "знищення" цілих районів, у разі обрання Юлії Володимирівни Президентом. Так в газеті Березнегуватської РДА "Народна трибуна" від 21.01.2010 року вийшла стаття - інтерв'ю з народним депутатом від ПРУ Миколою Кругловим "Чи буде район?" в якій, як ви вже напевно здогадалися, йдеться про "жахливі наслідки" адміністративно-територіальної реформи, яку, начебто, прискореними темпами хоче втілити в життя Юлія Тимошенко. В цьому матеріалі Прем'єр-міністра звинувачують не багато не мало в спробі "порвати всі усталені зв'язки" особливо на півдні та сході та узурпувати владу під егідою Кабінету Міністрів (незрозуміло тільки навіщо це очільниці Уряду, яка нині бореться за Президентське крісло). Але це лірика. Що ж стосується адміністративно-територіальної реформи то, по-перше, ні до яких "форсованих" дій по її реалізації нині ніхто не вдається, принаймні Юлія Тимошенко особисто сказала що:"Адміністративна реформа, яка почала реалізовуватися з 2005 року, повністю дискредитована, бо за неї взялися абсолютно не з того боку". А по-друге, прогресивна АТР дійсно необхідна. І причин для цього більше ніж достатньо.
Вислів : "адмінтерреформа "знищить" вітчизняне село" - не новий. Цю думку давно і вперто поширюють ті, хто дуже вже ностальгує за селом радянським у широкому, так би мовити, значенні цього словосполучення. Певна річ, не за віддаленим бригадним, де була лише початкова школа, хліб привозили до сякої-такої крамнички раз або двічі на тиждень, зрідка вмикали світло, й звідки селянські діти тікали до міста. Бо заможних сільських осередків і тоді було по одному-два на район, а більшість населених пунктів отримували лише крихти з колишнього централізованого "столу".
Але варто звертатись до конкретики. Нині дві області викликають найбільше занепокоєння урядовців у демографічному плані - це Кіровоградщина і Чернігівщина. Тут найнижча народжуваність, найбільша смертність, найменше живуть громадяни. І якщо Чернігівська область має переважно не кращі для сільгоспробіт землі, то Кіровоградська навпаки. І на цій благословенній землі за останні роки зникло 34 села, вони вже навіть виведені з реєстру населених пунктів. Ще в 50 селах вже немає людей, хоча вони ще існують на карті. То яким же чином, ще навіть не розпочавши реформування, можна знищити кіровоградське село? Навпаки, його треба негайно реанімовувати - довозити сільських дітей до нормальної школи, налагоджувати соціальну допомогу самотнім літнім людям, допомагати їм з оранкою, забезпечувати медичний нагляд, тощо.
Майбутня громада, як базовий рівень удосконаленого адмінтерустрою, має формуватись шляхом добровільного об'єднання поселень разом із прилеглими до них територіями навколо поселення (міста, селища) - центру економічної активності, де розміщені головні місця працевлаштування довколишніх поселень та наявні кращі, ніж у найближчих поселеннях, елементи бюджетної та інженерної інфраструктури, транспортної доступності. Максимальна віддаленість поселень від центру громади визначається базовими вимогами: надання невідкладної медичної допомоги -15-20 хв.; доставка учнів до загальноосвітньої школи шкільним автобусом - 15-20 хв.; прибуття рятувальників для ліквідації надзвичайної ситуації - до 15 хвилин.
Необхідно виправляти адміністративні колізії, коли сільські райони підпорядковані міським радам. Ви вважаєте, що такого не може бути? Помиляєтесь. Конкретний приклад - Свердловська міськрада, що на Луганщині. До її складу входять Червонопартизанська міська рада, Бірюковська, Володарська, Калінінська, Комсомольська, Ленінська, Шахтарська селищні ради і ще п'ять сільських рад. У складі Луганська нараховується ще дві міськради - Щастинська та Ленінська, дві їх і в Стаханівській міськраді -Теплогірська та Алмазнянська.
Ще один популярний міф від противників будь-яких реформ - щоб здійснити запропоновані зміни, потрібні величезні кошти, тому навіщо їх витрачати дарма. Та звернімося до статистики. Протягом останніх років без усякого реформування при збільшенні адміністративно-територіальних одиниць лише на два відсотки (26 одиниць) кількість посадових осіб місцевого самоврядування в країні зросла на 47 відсотків (31480 чоловік). Чи рахував хто-небудь сьогоднішні втрати бюджету від такого невиправданого роздування штатів? Навряд чи. І саме тому Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко дуже виважено підходить до цієї проблеми та шляхів її вирішення. Вона зазначає, що адміністративно-територіальна реформа в Україні повинна починатися з реформування міжбюджетних відносин. "У мене є переконання, що саме через правильно побудовані фінанси, бюджети, правильно побудовану систему фінансової мотивації ми дійсно можемо провести адмінреформу", - каже Юлія Тимошенко.
Глава уряду переконана, що треба починати з планування бюджету, бо саме такий підхід даватиме мотивацію рухатися вперед і розвиватися: "Це значить, що консолідація громад буде проходити не з центру, не директивно, бо так адмінреформа ніколи не пройде. Так ми отримаємо протидію величезного масштабу".
Юлія Тимошенко вважає, що адміністративну реформу треба впроваджувати поступово, застосовуючи тільки еволюційний підхід, а не революційний: "Я знаю, що ми через фінансову реформу, бюджетну реформу започаткуємо і сильну адміністративну реформу".
За її словами, згідно з новим Бюджетним кодексом, 70 відсотків прибутків мають залишатися у місцевих бюджетах. "Мета уряду на 2010 рік, щоб 60 відсотків було у місцевих громад, а 40 - у Києві, а наступний 2011 рік зробити так, щоб 70 відсотків загального консолідованого бюджету було у громадах, а 30 - у центрі", - наголосила Прем'єр-міністр. На думку Юлії Тимошенко, на центральному рівні має залишатися мінімум коштів для забезпечення функцій центру, зокрема, потреб армії, а все, що треба для громад - освіта, медицина - має залишатися на місцях.
Прем'єр-міністр нагадала, що уряд розробив новий Бюджетний кодекс, згідно з яким фінансові ресурси розподіляються на користь міст та сіл: "Наша головна концепція, щоб податки залишалися там, де люди їх платять, де вони живуть і працюють".
Глава уряду зауважила, що згідно з проектом держбюджету на 2010 рік, кожне село, селище і місто матиме свій надійний бюджет: "Ці два документи ми з вами інтелектуально, духовно, організаційно вистраждали і подали до Верховної Ради".
Юлія Тимошенко зауважила, що незважаючи на те, що більшість депутатів підтримали Бюджетний кодекс, а відтак і політику, яка потрібна громадам, на цей законопроект миттєво було накладено вето. Але Юлія Тимошенко не опускає рук і продовжує працювати, спільно з очільниками територіальних громад, спрямовуючи свої зусилля на подальшу демократизацію влади на засадах децентралізації державного управління, зміцнення дієздатності територіальних громад, створення умов, за яких їх органи зможуть самостійно вирішувати питання місцевого значення, забезпечувати сталий розвиток територій. Успішній реалізації урядових завдань у значній мірі мають сприяти і, серед іншого, оптимізація адміністративно-територіального устрою, ліквідація зайвих управлінських структур, максимальне наближення адміністративних послуг до кожного громадянина.
А тому дивно чути та читати закиди на адресу Прем'єр-міністра, в яких її звинувачують у бажанні знищити українське село. Хоча в цілому така поведінка політичних опонентів Юлії Тимошенко цілком зрозуміла. Адже вони намагаються зробити все можливе для того, щоби за будь-яку ціну вирвати перемогу на Президентських виборах хоча розуміють, що вже нині починають тішити себе ілюзіями. Бо ця перемога віддаляється від Віктора Януковича все більше і більше. І навряд чи необґрунтовані звинувачення та такі от статті в "районках" зможуть врятувати ситуацію. Вони все більше нагадують звичайнісіньку агонію.
Сергій Усачов, депутат Миколаївської обласної ради (фракція БЮТ)



